Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2014 року м. Київ справа № 800/424/14

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю позивачів представників Президента України Порошенка П.О. Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. Генерального Прокурора України Яреми В.Г.Заяць В.С. - (суддя-доповідач), Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г., Чалого С.Я., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи ОСОБА_16, Генеральний прокурор України Ярема Віталій Григорович, Голова Верховної Ради України Турчинов Олександр Валентинович про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання рішення незаконним, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2014 року ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пред'явили позов до Президента України Порошенка П.О., треті особи ОСОБА_16, Генеральний прокурор України Ярема В.Г., Голова Верховної Ради України Турчинов О.В., про визнання бездіяльності Президента України Порошенка П.О. протиправною та зобов'язати його на підставі статей 106, 122 Конституції України звільнити ОСОБА_16 з посади Генерального прокурора України відповідно до пункту 7 частини 1 статті 43№ Кодексу законів про працю України, оприлюднити вказаний акт у передбаченому законом порядку; визнати Указ Президента України від 19 червня 2014 року № 540\2014 «Про призначення Яреми В.Г. Генеральним прокурором України» незаконним повністю.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі послалися на пункт 25 статті 85, пункт 11 статті 106 та частину 1 статті 122 Конституції України, якими передбачено, що Президент України призначає за згодою Верховної Ради України на посаду Генерального прокурора України та звільняє його з посади, а Верховна Рада України надає згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України, висловлює недовіру Генеральному прокурору України, що має наслідком його відставку з посади.

Тобто у зв'язку із висловленням Верховною Радою України недовіри Генеральному Прокурору України Президент України звільняє його із займаної посади своїм Указом.

Позивачі зазначають, що після висловлення Верховною Радою України 22 лютого 2014 року недовіри Генеральному прокурору України ОСОБА_16, Президент України до теперішнього часу не видав Указ про звільнення ОСОБА_16 з посади Генерального прокурора України, чим вчинив протиправну бездіяльність.

Разом з цим Президент України Порошенко П.О. Указом № 540/2014 19 червня 2014 призначив Ярему В.Г. Генеральним прокурором України.

Оскільки штатним розкладом у Генеральній прокуратурі України передбачено відповідно до Конституції України лише одна посада Генерального прокурора України, позивачі вважають, що призначення Яреми В.Г. Генеральним прокурором України без звільнення з цієї посади ОСОБА_16 є незаконним.

Позивачі, підтримавши в судовому засіданні позовні вимоги, вважають, що Президент України зобов'язаний видати Указ про звільнення з посади Генерального прокурора України ОСОБА_16 у зв'язку із висловленням йому Верховною Радою України 22 лютого 2014 року недовіри. Невидавши такий Указ Президент України Порошенко П.О. проявив протиправну бездіяльність та незаконно призначив на посаду Генерального прокурора України Указом № 540/2014 від 19 червня 2014 року Ярему В.Г..

Так як Порошенко П.О. не видавав Указ про звільнення ОСОБА_16, просять визнати таку бездіяльність Президента України протиправною, зобов'язати видати Указ про звільнення ОСОБА_16 та визнати незаконним Указ № 540/2014 від 19 червня 2014 року про призначення Яреми В.Г. на посаду Генерального прокурора України.

Представник Президента України Порошенка П.О. позов не визнав, пояснив, що на відміну від механізму звільнення та призначення Генерального прокурора України, який реалізується шляхом видання акту Президентом України та передбачає обов'язкове надання Верховною Радою України попередньої згоди на це, висловлення недовіри парламентом є єдиною та самостійною конституційною вимогою для відставки Генерального прокурора України. У такому випадку (висловлення недовіри) Конституція України не передбачає необхідність видання указу про відставку Генерального прокурора Главою держави.

Також представник Президента України, пояснив, що позивачами не обґрунтовано факту порушення їхніх прав Главою держави у зв'язку із невиданням Указу про звільнення Генерального прокурора України ОСОБА_16, а лише містяться необґрунтовані твердження про протиправність такої бездіяльності, а тому просить відмовити у задоволенні позову та закрити провадження у справі в частині визнання незаконним Указу Президента України від 19 червня 2014 року № 540.

Представник Генерального прокурора України Яреми В.Г. позов не визнав, пояснив, що Президент України, не звільнивши з посади Генерального прокурора України ОСОБА_16, протиправної бездіяльності не допустив, оскільки постанова Верховної Ради України про висловлення недовіри Генеральному прокурору України є самостійним актом для припинення повноважень Генерального прокурора України, призначаючи Ярему В.Г. Генеральним прокурором України Президент України діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, а тому в задоволенні позову просить відмовити та закрити провадження у справі, оскільки позивачі не є учасниками спірних правовідносин.

Представники Президента України та Генерального прокурора України клопотання про закриття провадження у справі не заявляли.

Представник Голови Верховної Ради України Турчинова О.В. просить вирішити справу відповідно до обставин справи та вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення позивачів, представників відповідача та третіх осіб, дослідивши докази у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Встановлено, що 04 листопада 2010 року Президент України ОСОБА_17 видав Указ № 1010/2010 «Про призначення ОСОБА_16 Генеральним прокурором України».

22 лютого 2014 року Верховною Радою України висловлено недовіру Генеральному прокурору України ОСОБА_16

19 червня 2014 року Верховною Радою України надано згоду на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України Яреми В.Г..

19 червня 2014 року Президент України Порошенко П.О. видав Указ № 540/2014 «Про призначення В.Яреми Генеральним прокурором України».

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визнаючи людину найвищою соціальною цінністю, Конституція України закріплює широке коло прав та свобод, гарантує і забезпечує їх захист, в тому числі і від порушення з боку держави, її органів та посадових осіб.

Стаття 55 Конституції України, встановлюючи судовий захист прав і свобод людини і громадянина, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25 грудня 1997 року у справі № 9-зп за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2, ОСОБА_18 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.

Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так і інших прав та свобод людини і громадянина.

Частина перша статті 55 Конституції України відповідає зобов'язанням України, які виникли, зокрема, у зв'язку з ратифікацією Україною Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, що згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Генеральний прокурор є суб'єктом конституційно-правових відносин, оскільки призначається і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України відповідно до статтей 85 та 122 Конституції України.

Конституційний Суд України у рішенні від 07 травня 2002 року у справі № 8-рп/2002 за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначив, що висловлення Верховною Радою України недовіри Генеральному прокурору України на підставі частини першої статті 122 Конституції України, як суб'єкту конституційної відповідальності, має наслідком його відставку з посади.

Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право.

Аналізуючи наведені норми Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та висновки Конституційного Суду України колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що під час розгляду адміністративної справи для ефективного судового захисту повинен бути встановлений факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів кожної з осіб, що звернулись із адміністративним позовом про захист прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Укази Президента України про звільнення з посади Генерального прокурора України та про призначення на посаду Генерального прокурора України є актами індивідуальної дії, стосуються осіб, які звільняються чи призначаються на посаду Генерального прокурора України, а тому позивачі не відносяться до осіб, на яких поширюються правовідносини, пов'язані з невиданням Президентом України Указу про звільнення з посади Генерального прокурора України чи з виданням Указу про призначення на посаду Генерального прокурора України.

Оскільки позивачі не відносяться до осіб, на яких поширюються зазначені правовідносини, невидання Президентом України Порошенком П.О. Указу про звільнення з посади Генерального прокурора України ОСОБА_16 та видання Указу про призначення на посаду Генерального прокурора України Яреми В.Г. не порушує їх прав, свобод чи інтересів.

Так як позивачі не довели наявність порушення оскаржуваним Указом Президента України та невиданням Указу Президентом України про звільнення з посади Генерального прокурора України ОСОБА_16 саме їх прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, які потребують судового захисту, права, свободи чи інтереси позивачів у даних правовідносин не порушені і не можуть бути порушенні в силу того, що вони не є суб'єктами цих правовідносин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 159 - 163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_11, ОСОБА_12 до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, треті особи ОСОБА_16, Генеральний прокурор України Ярема Віталій Григорович, Голова Верховної Ради України Турчинов Олександр Валентинович про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та визнання рішення незаконним відмовити повністю.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді: